1972
На початку XX століття, у родовому маєтку, живуть три сестри, які колись були нерозлучні, але зараз їхні стосунки, м'яко кажучи, напружені. Агнес (Харрієт Андерссон) тяжко хворіє і поступово вмирає, а за нею доглядає вірна служниця Анна (Карі Сюльван). Сестри Карін (Інгрід Тулін) та Марія (Лів Ульман) завжди поруч. Агнес згадує щасливі моменти з дитинства, коли вони разом були безтурботними. Кожна з сестер переживає власні нещастя. Роль лікаря виконує близький друг Інгмара Бергмана, талановитий актор Ерланд Юзефсон, чиї найкращі роботи ще попереду. Фільм, виконаний в червоних і чорних тонах, став початком пізнього етапу творчості Бергмана, а оператор Свен Нюквіст отримав Оскар за свою роботу над цією психологічною драмою.
1966
Актриса Елізабет Фоглер у фільмі «Персона» має величезну популярність. Щодня вона виступає на кількох концертах. Під час одного з виступів дівчина раптово обриває свій монолог і замовкає. Глядачі вважають, що це частина сценарію. Але пауза триває. Після завершення вистави Елізабет відправляється до психолога. Лікар, оглянувши її, виявляє, що вона стомилась і їй потрібен відпочинок. Доктор радить зірці виїхати у віддалене місце, подалі від шуму міста. Елізабет вирішує послухатися і вирушає до узбережжя. У подорожі її супроводжує доглядальниця Альма. Проте свіже повітря і тиша не покращують стан актриси. Помітивши погіршення самопочуття господині, стара служниця вирішує її підтримати. Цілими днями вона спілкується з мовчазною Елізабет, розповідаючи їй різні історії зі свого минулого. Постепенно розмова з доглядальницею позитивно впливає на психічний стан актриси, і вона починає цікавитися спілкуванням, беручи участь у розмовах та забуваючи про свої недавні проблеми.
